Як жили в Кривому Розі німці: довідка

Джерело: «Енциклопедія Криворіжжя у двох томах», т. 1, Кривий Ріг, 2004, автор і керівник проєкту В. П. Бухтіяров, науковий керівник В. Г. Балакін

Колонізація німців на Криворіжжі розпочалась на підставі маніфестів російських імператриці Катерини ІІ (1763 рік) та імператора Олександра І (1804 рік). Німецькі поселенці безкоштовно отримували землі (до пʼятнадцяти десятків), їм гарантувалися свобода релігії та звичаїв, самоврядування, податкові пільги на 10 років, вони також мали право купувати землю. Частину німецьких переселенців уряд розселяв як «зразкових хазяїв» по єврейських колоніях для передачі досвіду землеробства і нагляду за порядком (так звані шульці).

Законодавчо земля, яку отримували сімʼї у вигляді відрубу, повинна була переходити з роду в рід у нероздроблене й одноосібне розпорядження сім’ї або її голови, причому якщо його діяльність була несумісною з інтересами товариства, то громада, до якої належав цей господар, мала право вирішального голосу на землю.

На кінець XIX століття німецьких колоністів визнавали найкращими господарями на Криворіжжі. Вони мали великий вплив на місцеве населення, оскільки впроваджували передову агрокультуру, сільськогосподарську техніку і домобудівництво. У межах Криворіжжя заснували такі колонії: Марієнфельд (1869) у Миколаївській 1-й волості, де в 1889 році нараховувалося 14 господарств, 65 жителів, 560 десятків землі; Нейкроненталь (1868) у Широківській волості, 2 248 десятків, 16 господарств, 124 жителі; Клейнфельд (1868) у Широківській волості, 1 400 десятків, 9 дворів, 43 жителі.

Взаємини між українцями й німцями-колоністами були обмеженими через мовний і релігійний барʼєри. Це були переважно сусідські контакти. У німців працювали багато сезонних робітників, деякі стали відомими промисловцями. Наприклад, І. Й. Фрезе заснував у Зеленому Полі завод сільськогосподарських машин і знарядь, де було близько шістдесяти працівників.

Під час Першої світової війни та невдовзі після її закінчення значна частина німців, особливо з Верхньодніпровської частини Криворіжжя, виїхала в інші місця.

Станом на 1926 рік порівняно з 1897 кількість німців у Криворізькому окрузі зменшилась майже вдвічі — із двадцяти однієї тисячі до десяти цілих двох десятих тисяч. У червні 1924 року проведено обстеження німецьких колоній округу.

Колоністи з Високопілля (892 двори) були незадоволені антирелігійною пропагандою і висловлювали бажання отримати більше землі для своїх господарств. 1 січня 1925 року в Криворізькому окрузі були такі німецькі поселення:

У 1925–1926 роках багато німців у звʼязку з релігійним і економічним утиском із боку радянської влади переселились до Америки. У серпні 1927 року прийнято рішення про відкриття німецької сільськогосподарської школи в селі Зелене. Наприкінці 1929 року до Кривого Рогу з Москви прибули 400 німців-менонітів, які спробували виїхати за кордон. Серед них були й вихідці з інших округів України (Конотопського, Мелітопольського). Вірогідно, що їх знову розселили по колишніх місцях проживання та німецьких селах округу.

Велику частину німців репресували в 1937–1938 роках за звинуваченням у звʼязках із Німеччиною. Так, усіх вісімнадцятьох випускників Зеленопільської школи заарештували на випускному вечорі в червні 1938 року. Більшість репресованих загинули в концтаборах від непосильної праці.