Що відомо про село Шестірня на Криворіжжі: довідка

Що відомо про село Шестірня на Криворіжжі: довідка

Шестірня — одне з найдавніших сіл сучасного Криворіжжя та Широківщини. Його історія нерозривно пов'язана із Запорозькою Січчю, козацькими зимівниками та освоєнням степового Подніпров'я. Саме тут збереглися одні з найцінніших пам'яток козацької доби на території колишніх Запорозьких Вольностей. Що відомо про історію Шестірні — на history.1kr.ua.

Село Шестірня розташоване на лівому березі Інгульця за 16 кілометрів на південь від сучасного Широкого. За даними дослідників, поселення виникло наприкінці XVIII століття як козацький зимівник. У документах воно згадується серед поселень Інгульської паланки Запорозької Січі [1].

Існує народна легенда, що засновником села був запорозький козак на прізвисько Шестірня. За переказами, він мав шість пальців на руці, через що й отримав таке прізвисько. Місцеві жителі розповідали дослідникам, що в одному з родів села ця особливість нібито передавалася спадково протягом кількох поколінь [2].

Після ліквідації Запорозької Січі у 1775 році значна частина козаків залишилася жити на колишніх запорозьких землях. Шестірня поступово перетворилася із зимівника на велике поселення. Уже в 1787 році тут налічувалося 58 дворів і понад 230 жителів, а наприкінці XVIII століття населення швидко зростало [3].

Важливою подією в історії села стало будівництво у 1785 році кам'яної церкви Різдва Пресвятої Богородиці [4]. Для степового краю того часу це була значна споруда. За свідченнями місцевих мешканців, храм було зруйновано в радянський період. Наприкінці ХХ століття дослідники намагалися встановити його точне місце розташування. Під час пошуків були виявлені залишки фундаментів та зібрані спогади старожилів про старе кладовище біля храму [4].

Найбільшу історичну цінність Шестірні становлять козацькі кладовища. На території села та його околиць виявлено кілька некрополів XVIII–XIX століть. Найвідоміше серед них — так зване «Королівське» кладовище. У 1998 році дослідники склали його детальний план та зафіксували понад 100 кам'яних хрестів різних форм і типів [4].

За словами істориків, Королівське кладовище є одним із найбільших козацьких кладовищ на території Дніпропетровщини і, можливо, одним із найбільших на землях колишніх Запорозьких Вольностей [4]. Тут збереглися трилісні, розширені, складні, багатоярусні та інші типи надмогильних хрестів. Подібне різноманіття форм є рідкісним для українського степу.

Особливий інтерес викликає надгробок Пантелеймона Уласова Гаркуші. Напис на хресті повідомляє, що він помер 6 березня 1842 року у віці 88 років. Також на кладовищі зберігся хрест Антона Бурлоноса Шестірнянського, датований 1844 роком. Дослідники звернули увагу на його незвичайну форму з рогоподібними завершеннями [4].

Історики припускають, що частину населення Шестірні могли становити старообрядці, які переселялися на околиці Запорозьких Вольностей у XVIII столітті. На це вказують окремі особливості деяких надмогильних хрестів, знайдених на місцевих кладовищах [4].

Про давню історію цієї території свідчать і археологічні знахідки. Поблизу Шестірні досліджено групу курганів, у яких виявлено поховання доби енеоліту, бронзового віку, кіммерійського, скіфського та сарматського часу [5]. Археологи знайшли керамічний посуд, бронзові прикраси, наконечники стріл та інші предмети, що охоплюють період у кілька тисяч років.

У книзі «Широківщина» згадується ще одна цікава сторінка історії села. У 1991 році археологічна експедиція Криворізького музею досліджувала печери біля балки Кобильної неподалік Шестірні. Деякі дослідники припускали, що підземні ходи могли бути пов'язані з козацьким періодом історії краю [2].

Протягом XIX століття Шестірня перетворилася на значне село. У 1819 році тут проживали понад тисячу людей, а наприкінці століття — вже понад чотири тисячі [3]. Село мало школу, церкву, поштове відділення, кредитне товариство, бібліотеку, амбулаторію та регулярно проводило ярмарки. Місцеві жителі займалися землеробством, вирощували жито, пшеницю, ячмінь та овес, утримували велику рогату худобу, овець і коней [3].

На початку ХХ століття Шестірня стала центром Шестірнянської волості Криворізького повіту. У 1921 році до складу волості входило 15 населених пунктів, а чисельність населення перевищувала шість тисяч осіб [6].

Сьогодні Шестірня досі залишається історичним осередком Криворіжжя. Саме тут збереглися унікальні свідчення козацького минулого — старі цвинтарі, кам'яні хрести, археологічні пам'ятки та легенди, які допомагають краще зрозуміти історію запорозького степу.

Джерела:

[1] Мельник О.О. Населені місця Криворіжжя (1750–1925). Кривий Ріг, 2015.

[2] Ганенко В.О., Бай Л.А. Широківщина. Нариси з історії краю. Кривий Ріг: І.В.І., 2001.

[3] Мельник О.О. Населені місця Криворіжжя (1750–1925). Стаття «Шестірня».

[4] Гітов В.В. Дослідження пам'яток козацького періоду на Криворіжжі. Київ, 1999.

[5] Мельник А.А. Хто ми? Кривий Ріг, 2003.

[6] Мельник О.О., Балабанов С.В. Історична енциклопедія Криворіжжя. Кривий Ріг: СТПРЕС, 2009.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соцмережах

Пов’язані матеріали

Фото на тему

Документи, що торкаються питання користування громади віруючих, 1927 рік

Гданцівка, кінець 1980-х — початок 1990-х років

На фото учні української гімназії з приводу триріччя від заснування, 15 листопада 1920 рік

Пішохідний міст через Інгулець. Підірваний німецькою армією під час відступу

«Благодійники пролетаріату»

Відео на тему

Історія селища міського типу Широке Криворізького району

Кривий Ріг у 1995 році

На розі вулиць | МОПР

Як змінились Карачуни у Кривому Розі

Криворізькі бігуни

Коментарі до статті

Немає комментарів

Додати коментар

Вас може зацікавити

Рудовантажна станція Мудрьона: відповіді на нові виклики часу на межі 1950–1960-х років

Стаття присвячена історії залізничної станції Мудрьона наприкінці 1950-х – на початку 1960-х років як одного з головних рудовантажних вузлів Кривбасу. На основі матеріалів місцевої преси висвітлено модернізацію станції, електрифікацію, впровадження нових технологій, організацію праці та взаємодію із гірничими підприємствами. Автор статті: Дробот А. О.

Шмуель Підгаєцький: один з найвідоміших фотографів Кривого Рогу

Рукою фотографа Шмуеля Підгаєцького зроблено багато дореволюційних фотографій Кривого Рогу

Криворізька газетна періодика 1920–1930-х рр. (з фондів Книжкової палати України)

Дослідження присвячене криворізькій газетній періодиці 1920–1930-х років, що зберігається у фондах Книжкової палати України, та її значенню як цінного джерела з історії міста й Кривбасу. Авторка статті: Лариса Дояр