Краєзнавчі подробиці зі сторінок газети «Боєць Криворіжжя» (на матеріалах 1932 р.)

Так, на її сторінках знайшла відображення кампанія українізації: святковий 1-січневий випуск, зокрема, повідомляв, що партійно-політична робота в полку може здійснюватися українською мовою, бо 50 % складу його парторганізації становлять українці [7]. У газеті підкреслювалося, що партбюро вимагає від комуністів, які володіють українською мовою, проводити політичне навчання бійців виключно нею. Важливим аспектом названої теми, на наш погляд, є не тільки поширена на той час правописна недосконалість у використанні мови (вживання російськомовної абревіатури РККА замість україномовної РСЧА, недоречне застосування слова «роковини» — у контексті відзначення свята використовують термін «річниця»), але й наявність нетипової надалі суто української армійської термінології (рой, чота тощо). Цікавою несподіванкою опрацьованого нами джерела стало потрактовування свята 23 лютого (Дня заснування Червоної Армії) як «всеармійського дня ударника», що трансполювало переможні принципи економічного життя передвоєнних п’ятирічок (стахановський рух) на функціонування всієї оборонної галузі держави [8].

Щодо краєзнавчого вмісту даного видання, то останній, перш за все, представлений маловідомими іменами місцевих військовослужбовців — керівного складу та червоноармійців, що потрапили до лав РСЧА за призовом. Враховуючи специфіку зберігання подібної інформації, її наявність у відкритому доступі сама по собі вже є дослідницькою вдачею. До того ж, окрім імен, газета містить цікаві графічні джерела, зокрема детально промальовану схему розташування бойових частин під час січневого (1932 р.) військового навчання на криворізькому полігоні [3].

Підводячи підсумки зазначеного заходу, «Боєць Криворіжжя» навів прізвища та посади деяких командирів розміщеного у Кривому Розі стрілецького полку, а саме: комбата Вазовського, начальника хімслужби Плоткіна, командирів сотень Макійонка та Башликова, політкерівників сотень Шевченка та Потеріла, командира чоти Бови, командира гарматного підрозділу («гармдиву») Єфимовського [8]. Усі названі у форматі бліц-опитування говорили про виявлені недоліки військових навчань:

Бова звертав увагу на слабкість фізичної підготовки бійців, Шевченко та Єфимовський наполягали на необхідності покращення стрілецьких навичок та умінь, Потеріло вказував на проблеми організації навчальної стрільби («стріляють 15 хвилин, а чекають занять 2–3 години»), Макійонок і Башликов писали про важливість теоретичного опрацювання питань унітарного рою на полі бою у порівнянні з колишнім стрілецьким роєм, Вазовський і Плоткін зазначали потребу у книжках і підручниках.

Додатковий аналіз підсумків військових навчань містився і в окремій замітці Бови [1]. Автор, зокрема, писав, що знання зброї бійцями полку було оцінено на «задовільно», її збереження — на оцінку «гарно», якість стрільби з гвинтівок становить 82 %, натомість стрільба з кулеметів потребує вдосконалення. Поряд з ударниками військового навчання (Нестеренко, Крикун, Гортман, Горіков, Чубраков), командир чоти Бова зберіг для нас і імена порушників військової дисципліни (Заборський і Сидорін). Автор також писав про зростання комсомольської (на 1 особу) та партійної (на 5 осіб) організацій криворізького стрілецького полку.

У зв’язку зі вступом військовослужбовців до лав ВКП(б) газета наводила прізвища командирів чот Сагайдака, Романченка, Юрченка, Мамалиги [5], а завдяки поширеній практиці соціалістичних змагань «Боєць Криворіжжя» увічнив імена командирів чот Кацая та Радзевича, які разом з вищеназваним Романченком уклали між собою угоду про соцзмагання у межах військової частини [6]. Розповідаючи про результати виконання нормативів зі стрільби, дописувач газети Кісельов зберіг для сучасних краєзнавців прізвище командира рою товариша Дулі [4]. Очолюючи 4-й рій 2-ї чоти, т. Дуля домігся того, що всі його підлеглі виконали усі стрілецькі вправи на оцінку «добре». За висловом Кісельова, до армійського ударництва прагнули й такі червоноармійці, як Хемічук, Бич, Заболотній, Мазуренко.

Спираючись на зміст статті «Партосвіту розгорнути бойовим темпом», яка звітувала про розгортання мережі партійної освіти в полку, можна припустити, що тогочасним парторгом криворізької військової частини був Грищенко (автор зазначеної замітки).

Отже, опрацьована нами методом контент-аналізу газета «Боєць Криворіжжя» посприяла персоніфікації важливого епізоду історичного краєзнавства нашого міста.

ЛІТЕРАТУРА:

1.Бова. До 14 роковин РККА збільшити показники. Боєць Криворіжжя. 1932. № 6(9). 31 січня. С. 2.
2.Грищенко. Партосвіту розгорнути бойовим темпом. Боєць Криворіжжя. 1932. 7 січня. С. 2.
3.Загінні навчання – вища форма бойового готування. Боєць Криворіжжя. 1932. № 5(8). 26 січня. С. 1.
4.Кісельов. Приклади кращого рою наслідувати. Боєць Криворіжжя. 1932. № 2(5). 7 січня. С. 2.
5.Командири чот вступають до лав партії. Боєць Криворіжжя. 1932. № 2(5). 7 січня. С. 2.
6.Наслідуйте наш приклад. Боєць Криворіжжя. 1932. № 2(5). 7 січня. С. 2.
7. Політнавчання — на українську мову. Боєць Криворіжжя. 1932. № 1(4). 1 січня. С. 1.
8. Починаємо готуватися до 14 роковин Червоної Армії. 23 лютого — Всеармійський день ударника. Боєць Криворіжжя. 1932. № 6(9). 31 січня. С. 1.

Джерело: Кафедра історії Криворізького державного педагогічного університету. Лариса ДОЯР, кандидатка історичних наук, доцентка, завідувачка Державного архіву друку Книжкової палати України імені Івана Федорова (м. Київ). КРИВОРІЖЖЯ: ПОГЛЯД У МИНУЛЕ... ХІІ Історико-краєзнавчі читання (Кривий Ріг, 23 квітня 2026 рік)