Їдальня по-криворізьки в 1930-х роках – з історії однієї фабрики-кухні Кривого Рогу

«Геть із приватних закіптюжених кухонь, хай живе світла і простора фабрика-кухня!»

Таким було одне з гасел індустріалізації в 1920-1930-х роках. Де і скільки їжі готували на Жовтневому руднику Кривого Рогу, що неподалік нинішньої бази ФК «Гірник» на зупинці «Шахтарська», — у матеріалі Ольги (Гончар) Хвостової.

Зокрема на кожному руднику Кривого Рогу була фабрика-кухня – величезна їдальня, де готували їжі значно більше, ніж люди могли з’їсти в стінах самої фабрики-кухні. Значну частину відправляли по розподільниках на шахтах і їдальнях при фабрично-заводських школах.

На Жовтневому руднику таку кухню почали будувати в 1929 році, вартість будівництва, згідно з публікацією у «Червоному гірнику», була заявлена як 340 тисяч рублів. Здали в експлуатацію фабрику-кухню в квітні 1931 року. А вже у вересні руднична газета «Скрепер» писала: «Фабрика-кухня має 11 розпредів (розподільників на шахтах. – авт.) і обслуговує 3500 чоловік. Це в той час, коли пропускна спроможність фабрики-кухні 35 тисяч страв. Фактично виготовляється 13-14 тисяч».

На 7 листопада 1932 року крім фабрики-кухні на рудні працював

• хлібозавод,
• чотири їдальні,
• п’ять розподільників на шахтах,
• дві їдальні при ФЗС (фабрично-заводська семирічка – так називалися семирічні школи середньої освіти і виробничої практики, що існували в СРСР з 1926 до 1934 року).

Чому кількість розподільників вдвічі зменшилася – інформації в газеті нема.

Я переглянула всі збережені випуски і спецвипуски газети «Скрепер» за 1931 і 1932 роки, а також спецвипуски за 1933 рік. Усюди в газеті – лише тексти, зрідка трапляються фото шахтних споруд Жовтневої рудні або закордонні фото. Єдиний місцевий невиробничий об’єкт – це саме фабрика-кухня. Будівля була двоповерхова у стилі конструктивізму. Ще один знімок будівлі фабрики-кухні з іншого ракурсу надрукував «Червоний гірник». Можливо, ви знаєте, де була ця будівля і чи вона збереглася?

Краєзнавець Олексій Книга припускає, що будівля фабрики-кухні розташовувалася там, де тепер - відвали кар'єру ЦГЗК, неподалік залізничної станції Вечірній Кут

Красиве масштабне фото внутрішнього облаштування фабрики-кухні наведено в випуску «Скрепера» від 5 травня 1931 року. Тут видно кілька великих казанів із спеціальними кріпленнями кришок. Видно рукави трьох промислових витяжок. Бачимо і чотири чи п’ять кухарів і кухарок у спецодязі — білих халатах й шапочках.

У випуску газети надруковано лише фото і підпис до нього, але ця публікація демонструє ідилічну картинку роботи фабрики-кухні.

Та не минуло й року, і в лютому 1932 року бригада «Скрепера» Шепрут та Володарський пишуть про роботу фабрики-кухні: «Механізація знеособлена – із всіх машин працює одна, а решта не працюють і ніхто не вживає ніяких заходів, щоб вони працювали».

Фабрика-кухня Жовтневого рудника була першою зі збудованих радянською владою в Кривбасі. Наступною була будівля аналогічного призначення на Пролетарському (Дзержинському) руднику, яка стала до ладу в квітні 1934 року.

Історична енциклопедія Кривого Рогу» Олександра Мельника наводить інформацію, що на початок 1941 року в Кривбасі діяло 13 таких кухонь. До них була прикута увага всіх мешканців, і передусім робкорів – робітничих кореспондентів, яких у ті часи активно «кували» із передовиків-ударників. Писали переважно про антисанітарію та погану якість страв, і саме про це в наступних публікаціях.