Як одружувались і виходили заміж в Кривому Розі у XX столітті

За статистикою криворізьких органів реєстрації цивільного стану, найпопулярніший сезон для весіль на Криворіжжі зараз — літо. Але 100 років тому так не було: у селах навесні та влітку були роботи у полі, тож великі свята не планували. Натомість найпопулярнішим сезоном для весіль була осінь, коли врожай вже зібрали. Традиції святкування весілля відрізнялись у різних регіонах країни. 

Деякі дошлюбні традиції Криворіжжя: 

• Молодь зазвичай знайомилась на святах і вечорницях. На вечорницях хлопці та дівчата співали пісень, спілкувалися, іноді танцювали. На вечорницях обов'язково були присутні старші родичі, які наглядали за молодими. 
• У XIX столітті вважалося нормою, коли дівчина сама приходила в хату до коханого хлопця та його батьків і просила дозвіл на шлюб. Відмовити дівчині вважалось неприйнятним: за повір'ями, можна накликати біду до своєї хати. 
• Іноді про шлюб своїх дітей домовлялись батьки. Це було зумовлено матеріальними й господарськими вигодами. Наприклад, коли пара одружувалась, дівчина переїжджала до хати свого чоловіка і допомагала його родині у домашніх справах. Але найчастіше пара приймала рішення одружитись, і тоді парубок йшов свататись до хати коханої. Свататись із парубком приходили його близькі друзі і родичі, переважно одружені чоловіки. Вони брали з собою паляницю і горілку, але поки парубок не отримає згоди, пити та їсти не дозволялося. 
• Свататися у середу чи п’ятницю вважалось поганою прикметою. Коли свати проходили до хати майбутньої нареченої, із ними спочатку спілкувався батько. Якщо він приймав паляницю і ставив її на стіл, святкування продовжувалось. 
• Якщо дівчина була готова укласти шлюб, вона перев’язувала старостів рушниками навхрест, а парубку затикала за пояс хустку, — як оберіг для коханого. Криворожанки також  співали обрядову пісню. 
•  Якщо дівчина виносила сватам гарбуза, — це означало відмову. 

Весілля у XX столітті. Фото: 

Молодята Федір Зинов'євич та Тетяна Микитівна Яковлеви з родичами та гостями весілля. Містечко Кривий Ріг, 1909-й рік. Фото: фейсбук-група «Криворізька старовина»

Наречені – Полумаренко Юхим Павлович та Олександра Кіндратівна. Фотографія Симхи Каца, Веселі Терни, лютий 1908 рік (1910 рік). Фото: фейсбук-група «Криворізька старовина»

Весілля у Кривому Розі, 1908-1910 рік. Фото: фейсбук-група «Криворізька старовина»

Весілля у Кривому Розі, 1913 рік. Фото: фейсбук-група «Криворізька старовина»

Весілля у Кривому Розі, початок XX століття. Фото: фейсбук-група «Криворізька старовина»

Кривий Ріг. Початок 30-х років 20-го сторіччя. З сімейного архіву. Фото: фейсбук-група «Криворізька старовина»

Повоєнне Криворіжжя. Весілля у селі Атаманівка. Тепер це західна частина села Глієватки (вулиця Вишнева). Дата знімку: 13 липня 1953 року. Фото: фейсбук-група «Криворізька старовина»

Весілля у 1950-х роках. Післявоєнне Криворіжжя. Фото: фейсбук-група «Криворізька старовина»

Саксаганський район, вулиця Упіта, 1957 рік. Другий день весілля. Про нареченого з нареченою «забули»: в тачку посадили тещу і везуть купувати на ставок. Фото: фейсбук-група «Криворізька старовина»