Продовжуючи тему про ДЕЛЕГАЦІЮ ХАРКІВСЬКИХ РОБОЧИХ НА КРИВОРІЖІ. ЧЕРВОНИЙ ГІРНЯК № 213 (525), 1927 рік

Про реальний стан життя кількох сіл наприкінці 1920-х років.

Більшість населення становили бідняки, які часто не мали достатньо інвентарю чи худоби, тому не могли самостійно обробляти землю і змушені були здавати її в оренду або шукати додаткові заробітки. Також було вказано, що місцеві органи влади, кооперативи та громадські організації функціонували, але їхня робота була недостатньо ефективною й часто формальною. Попри наявність школи, гуртків і кооперації, села залишалися малорозвиненими, із низьким рівнем господарства, слабким благоустроєм і складними умовами життя населення.

Джерело фото: Станислав Пикуль для фейсбук-спільноти «Криворізька старовина»

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Додати коментар

Поділитися у соц. мережах

Пов’язані матеріали

Статті на тему

Останній хан з династії Кунгартів: заслання в Кривий Ріг, робота на шахті і смерть

Що відомо про село Шестірня на Криворіжжі: довідка

Що було не так із площею Визволення в Кривому Розі: пояснення нових топонімів

Криворіжжя на завершальному етапі існування УЦР: ретропогляд на рішення обласного з’їзду профспілки гірничих робітників Донецького, Криворізького та Соляного басейнів (25 березня – 1 квітня 1918 р.)

Віра Бабенко — зв'язкова, що у 1921 р. пробралася за дорученням отаманів до закордонних частин уряду УНР

Відео на тему

КРИВИЙ РІГ – місто РУДИ та РЕВОЛЮЦІЙ | Деокупована історія

Панорама будівництва нової електростанції у Кривому Розі, 1929 рік

Центральна ордена Червоного Прапора студія документальних фільмів, 1929 рік

Коментарі до світлини

Немає комментарів

Додати коментар